«РОЛЬ КОРЕКЦІЙНИХ ПЕДАГОГІВ  (ПСИХОЛОГІВ)В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ».

Кожного дня на землі чиєсь життя народжується, а чиєсь згасає. і так вже є, що кожного дня на цей світ народжуються діти, яких ми називаємо дітьми з особливими потребами, які є особливими в тому, що через свою ту чи іншу неповноправність вони потребують нашої особливої турботи. Їх так як і кожну дитину чекає своя неповторна доля. У неї будуть свої радості і болі, свої злети та падіння. Хто має допомогти їм вирішувати проблеми не тільки сьогоднішнього дня, а й майбутнього? На цих дітей і спрямована професійна турбота завідувачів ПМПК та корекційних педагогів.

Інклюзивна освіта –це створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвиту Гнучка, індивідуалізована система навчання дітей із особливими освітніми потребами в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживанням, за індивідуальним навчальним планом, із забезпеченням медико-соціального та психолого-педагогічного супроводу.

Інклюзивна школа - заклад освіти, який забезпечує інклюзивне

навчання як систему освітніх послуг, зокрема:

 адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання,

 використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків,

 співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей,

 створює позитивний клімат в шкільному середовищі.

Складові інклюзивного навчання:

 Командний підхід

 Ефективне залучення членів родини

 Розробка “Індивідуального навчального плану”

 Адаптація та модифікація

 Створення позитивної атмосфери

 Підготовка педагогів

Переваги інклюзивної моделі навчання

За даними експериментальних досліджень для дітей з особливими освітніми потребами найбільш вагомими перевагами були визначені:

• Діти з особливими освітніми потребами будуть краще підготовлені до умов реального життя .

• Діти з особливими освітніми потребами будуть мати більше можливостей брати участь у різних видах діяльності.

• Діти з особливими освітніми потребами будуть сприйняті суспільством.

Інклюзивне навчальне середовище підвищує самооцінку та сприяє розвитку самостійності у дітей з особливими потребами.

Недоліки інклюзивної моделі навчання

• Діти з особливими освітніми потребами не будуть мати педагогів з достатнім рівнем спеціальної підготовки .

• Батьки дітей з особливими освітніми потребами можуть бачити несприйняття своїх дітей здоровими однолітками.

• Батьки дітей з особливими освітніми потребами будуть помічати відмінності між розвитком своїх дітей та їхніх однолітків і страждатимуть від цього.

• Діти з особливими освітніми потребами отримуватимуть недостатньо реабілітаційних та інших спеціальних послуг.

• Діти з особливими освітніми потребами не будуть прийняті своїми однолітками.

Вочевидь, при розбудові інклюзивної освіти варто орієнтуватись на всі позитиви та зважати на негативи процесу, який визнаний найбільш інноваційним рухом в освіті 20-го сторіччя.

Запорука успіху у діяльності інклюзивних класів — у командній роботі всіх причетних до цієї справи осіб: родини, медиків, інших фахівців.

Серед найважливіших питань інклюзивної освіти є створення відповідної бази для корекційного блоку: наявність програм, підручників, спеціального обладнання, дидактичних матеріалів, надання діагностичних, консультативних та дійових послуг фахівцями (логопедами, дефектологами, психологами, соціальними працівниками, дитячими психіатрами). А це передбачає введення до штату школи додаткових штатних одиниць та постійного психолого-медико-соціального супроводу дітей, які навчаються.

Ефективність організації інклюзивного навчання багато в чому залежить від правильно організованої корекційно-розвивальної роботи. Саме тому, необхідне розуміння особливостей її змісту і відмінностей від аналогічної роботи в умовах спеціальної школи-інтернату.

Корекційна-розвивальна робота тісно пов'язана з діагностикою порушень. Водночас, на сьогодні діагностика і корекція недостатньо скоординовані. В діагностичній і корекційній роботі не має проявлятися захоплення функціональною і симптоматичною діагностикою. Робота не повинна мати розмежування: в психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК) діагностували, а в загальноосвітніх закладах навчали, коригували. Адже, специфіка корекційно-розвивальної роботи полягає в тому, що потрібне комплексне її обґрунтування, прогнозування на основі медичних і психолого-педагогічних даних. Об'єктивно необхідним стає взаємодія педагогів, психологів, логопедів, сурдо-, тифло-, олігофренопедагогів, соціальних педагогів, медичних працівників. З метою координації зусиль доцільно повніше залучати спеціалістів ПМПК до корекційно-розвивального навчання і реабілітації.

Головним завданням ПМПК, має стати долучення до навчання та надання корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку, консультування педагогів освітніх структур інклюзивного типу, відповідно проектування на діагностичній основі індивідуалізованого навчання та корекції.

Основними напрямами діяльності сучасних психолого-медико-педагогічних центрів повинні бути:

• допомога у виборі освітнього маршруту для дитини і визначення оптимальних програм її навчання;

• здійснення корекційно-розвивального навчання дітей з тяжкими формами порушення (обов»язково із залученням психологічної та логопедичної служби);

• допомога у розв'язанні проблем соціально-емоційного плану (обов»язково із залученням психологічної служби);

• допомога у професійному самовизначенні осіб з психофізичними порушеннями (обов»язково із залученням психологічної);

• розробка індивідуальних корекційно-розвивальних програм ((обов»язково із залученням психологічної та логопедичної служби) ;

• проектування корекційних програм і розробка корекційних технологій (обов»язково із залученням психологічної та логопедичної служби);

• структурно-системне діагностування. 

Основні принципи корекційно-розвивальної роботи

корекційними педагогами

Психологічна корекція розглядається в двох аспектах: в широкому — як комплекс психолого-педагогічних впливів, спрямованих на виправлення в дітей недоліків у розвитку, і у вузькому — як метод психологічного впливу, спрямований на розвиток психічних процесів і функцій в дитини і гармонізацію розвитку його особистісних властивостей

Корекційна робота з дитиною повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психологічної діяльності, а як цілісна усвідомлена діяльність. При цьому необхідно проводити корекційну роботу як із самою дитиною по зміні її окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина.

Розглянемо стратегічні задачі, так як вони є загальними для всіх дітей із проблемами в розвитку.  В практиці психокорекційної роботи традиційно виділяють три основні моделі корекції: загальна, типова, індивідуальна (А.А.Осіпова, 2000).

Загальна модель корекції — це система оптимального вікового розвитку особистості в цілому. Вона включає в себе охоронно-стимулюючий режим для дитини, відповідний розподіл навантажень з врахуванням психічного стану, організацію життєдіяльності дитини в школі, в сім'ї та інших групах. Типова модель корекції основана на організації конкретних психокорекційних впливів з використанням різних методів: ігротерапії, сімейної терапії, психорегулюючих тренувань.

Індивідуальна модель корекції орієнтована на корекцію різних порушень в дитини чи підлітка з врахуванням його індивідуально-типологічних, психологічних особливостей. Це досягається в процесі створення індивідуальних психокорекційних програм, спрямованих на корекцію наявних недоліків з врахуванням індивідуальних факторів.

Загальна модель психокорекції орієнтована на профілактичну роботу з дитиною, типова модель — на оптимізацію, стимулювання психічного розвитку, а індивідуальна модель — на корекцію недоліків в розвитку дитини з врахуванням індивідуально-психологічних особливостей.

При побудові корекційно-розвивальних програм ми повинні визначати стратегію, тактику їхньої розробки, тобто визначати цілі, задачі корекції, методи і засоби психологічного впливу. Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на принципи:

— системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач;

— єдності діагностики і корекції;

— пріоритетності корекції причинного типу;

— діяльнісний принцип корекції;

— урахування вікових, психологічних й індивідуальних особливостей дитини;

— комплексності методів психологічного впливу;

— активного залучення соціального оточення до участі в корекційній програмі;

— опори на різні рівні організації психічних процесів;

— програмованого навчання;

— зростання складності;

— урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу;

— урахування емоційного забарвлення матеріалу.

Принцип системності корекційних, профілактичних і розвивальних завдань відбиває взаємозв'язок розвитку різних сторін особистості дитини і гетерохронність (нерівномірність) їхнього розвитку. Іншими словами, кожна якість дитини знаходиться на різних рівнях розвитку у відношенні різних його аспектів — на рівні благополуччя, що відповідає нормі розвитку; на рівні ризику, що означає загрозу виникнення потенційних труднощів розвитку; і на рівні актуальних труднощів розвитку, що об'єктивно виражається в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку.

Під час визначення цілей і задач корекційно-розвивальної роботи не можна обмежуватися лише актуальними проблемами і труднощами розвитку дитини, а потрібно виходити з найближчого прогнозу розвитку. Вчасно прийняті превентивні міри дозволяють попередити різного роду відхилення в розвитку.

Будь-яка програма психологічного впливу на дитину повинна бути спрямована не просто на корекцію відхилень у розвитку, на їхнє попередження, але і на створення сприятливих умов для найповнішої реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особистості. Таким чином, цілі й задачі будь-якої корекційно-розвивальної роботи повинні бути сформульовані як система задач трьох рівнів:

корекційного — виправлення відхилень і порушень розвитку, вирішення труднощів розвитку;

профілактичного — попередження відхилень і труднощів у розвитку;

розвивального — оптимізація, стимулювання, збагачення змісту розвитку. Тільки єдність перерахованих видів задач може забезпечити успіх і ефективність корекційно-розвивальної роботи.

Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги.

Принцип реалізується у двох аспектах.

1. Здійсненню корекційно-розвивальноїї роботи обов'язково повинен передувати етап комплексного діагностичного обстеження, що дозволяє виявити характер та інтенсивність труднощів розвитку, зробити висновок про їхні можливі причини і на підставі цього висновку сформулювати цілі й задачі корекційно-розвивальної програми. Ефективна корекційна програма може бути побудована лише на основі ретельного психологічного обстеження. У той же час найточніші діагностичні дані безглузді, якщо вони не супроводжуються продуманою системою психолого-педагогічних корекційних заходів.

2. Реалізація корекційно-розвивальної програми вимагає від психолога постійного контролю динаміки змін особистості, поведінки і діяльності, емоційних станів, почуттів і переживань дитини. Такий контроль дозволяє внести необхідні корективи в задачі програми, методи і засоби психологічного впливу на дитину. Інакше кажучи, кожен крок .. корекції має бути оцінений з точки зору його впливу з "урахуванням кінцевих цілей програми

Урахування індивідуальних особливостей особистості дозволяє намітити в межах вікової норми програму оптимізації розвитку для кожної конкретної дитини.

Рівень труднощів повинен бути доступним конкретній дитині. Це дозволяє підтримувати інтерес до корекційної роботи і дає можливість відчути радість подолання. Урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу. Під час реалізації корекційної програми необхідно переходити до нового матеріалу тільки після відносної сформованості того чи іншого уміння. Урізноманітнювати матеріал і збільшувати його обсяг необхідно строго поступово. Урахування емоційної складності матеріалу. Цей принцип вимагає, щоб проведені ігри, заняття, вправи, пропонований матеріал створювали сприятливе емоційне тло, стимулювали позитивні емоції. Корекційиі заняття обов'язково повинні завершуватися на позитивному емоційному тлі. Програма корекційної роботи повинна бути психологічно обгрунтованою.

Успіх корекційно –розвивальної ї роботи залежить насамперед від правильної, об'єктивної, комплексної оцінки результатів діагностичного обстеження. Корекційна робота повинна бути спрямована на якісне перетворення різних функцій, а також на розвиток різних здібностей дитини.

Корекційно-розвивальна робота , яку спрямовує корекційний педагог на виправлення відхилень у розвитку повинна формулюватись:

• в позитивній, а не в негативній формі ;

• близькою до реальності;

• на врахувуванні далекої і близької перспективи розвитку особистості та інтелектуального розвитку дитини.

В своїй роботі я використовую наступні методичні вимоги:

• чітко формулюю основні цілі корекційно –розвивальної роботи;

• виділяю коло задач, які повинні конкретизувати основну мету;

• визначаю зміст корекційно-розвивальних занять з врахуванням структури дефекту та індивідуально-психологічних особливостей дитини, розвитку провідного виду діяльності;

• визначаю форму роботи з дитиною (групову, сімейну, індивідуальну);

• відібираю відповідні методи і техніки з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дитини;

• планую форму участі батьків та інших осіб в корекційно-розвивальному процесі;

• готую необхідний матеріал.

Що дасть нам, корекційним педагогам, упровадження інклюзії?

Це і:

• налагодження співпраці й застосування командного підходу до вирішення проблем і шляхи подолання труднощів;

• забезпечення можливостей для професійного розвитку;

• усвідомлення важливості розроблення програм навчання для дітей із різноманітними потребами;

• збагачення власної палітри методів і прийомів викладання навчальних стратегій.

Консультацію учителя-логопеда, учителя-дефектолога , сурдопедагога можна отримати в Ірпінській психолого-медико-педагогічній консультації (м. Ірпінь, вул. Жовтнева, 129, а, ЗОШ №3, кабінет ПМПК, І поверх,) у Діни Борисівни Тимошенко-Ушакової. Попередній запис по телефону: (04597)95-440 або 098-602-90-21. E-mail pmpk_irpin@ukr.net