Мета школи – привчити до життя,

                                                    розуміти його, знати в ньому своє місце

                                                                                                       С. Русова

Соціалізація учнів з особливими освітніми потребами на уроках математики

Освіта була і є однією з основних компонентів суспільства, що забезпечує культурне та освітнє зростання рівня нового покоління і тим самим – розвиток  самого суспільства.

Провідна роль в організації  навчально-виховного процесу завжди належала і належить учителеві. Саме він здійснює керівництво процесом навчання, шукає оптимальні способи організації уроку з метою формування навчальних компетенцій учнів.

Від учителя залежить скільки інформації зможуть сприйняти і засвоїти учні, якими навчальними методами й прийомами при цьому треба скористатися та на якому рівні будуть сформовані в учнів ті чи інші компетенції.

Сучасне інформаційне суспільство — це період високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості.  Саме на досягнення кінцевого результату, розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей, націлена сучасна модель освіти.

Існує необхідність так організовувати вивчення математики, щоб воно було корисним і водночас захоплюючим, цікавим. А це можливо шляхом подолання надмірної абстракції, через розкриття ролі математики в пізнанні навколишнього світу, через інтеграцію з іншими шкільними предметами та формування у такий спосіб цілісного, гармонійного світосприйняття особливої дитини.

Розв’язання такого завдання у значній мірі пов’язано з правильною реалізацією принципу зв’язку навчання з життям взагалі і з навчанням математики.

Здійснювати зв’язок навчання з життям означає:

а)  поєднувати вивчення основ наук з різними видами праці, в якій учні самі створюють ті чи інші, нехай найменші, цінності для колективу, школи, суспільства;

б)  актуалізувати в процесі засвоєння знань, навичок і умінь та в процесі суспільно корисної праці учнів їх життєвий досвід.

У житті, в практичній діяльності, в процесі застосування знань людина перевіряє їх правильність, розвиває мислення.

Серед цілей вивчення математики можна виділити такі рівноправні аспекти:  - оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності, достатніх для оволодіння іншими галузями знань ;

-  формування в учнів уявлень про  роль математики у пізнанні дійсності та життєвих компетентностей.

Компетентність – це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Система компетентностей  має таку структуру, рівні якої складають:

·         ключові компетентності;

·         загально-галузеві компетентності;

·         предметні компетентності.

Основними групами компетентностей є:

·         соціальна;

·         полікультурна;

·         комунікативна;

·         інформаційна;

·         саморозвитку та самоосвіти;

·         продуктивної творчої діяльності.  

Цих компетентностей можна досягти тільки своєю особистою активною та продуктивною діяльністю, особистим досвідом через пізнання соціального досвіду.

Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру,  інтелект, духовність особистості) поєднуються в різних конфігураціях для вирішення людиною конкретних завдань та розв'язання проблем, які ставить перед нею життя.

Життєва компетентність виконує дві основні функції — забезпечує життєздатність та життєстійкість.

  Життєтворча компетенція — одна з найважливіших компетенцій особистості, вона забезпечує здатність самостійно, свідомо  визначати (проектувати) і здійснювати власне життя.

 Під поняттям «математична компетентність»  розуміють спроможність особистості бачити та застосовувати математику в реальному житті,  будувати математичну модель, досліджувати її методами математики.

Математичні компетентності:

1. Процедурна компетентність – уміння розв’язувати типові математичні задачі.

2. Логічна компетентність.

3.Технологічна компетентність – володіння  математичними знаннями.

4.Дослідницька компетентність – володіння методами дослідження практичних та прикладних задач математичними методами.

5.Методологічна компетентність – уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язання практичних та прикладних задач.

Компонентами математичної компетентності, як і будь якої іншої, є:

•   мотиваційний – внутрішня мотивація, інтерес;

•  змістовний – комплекс математичних знань, умінь та навичок;

•   дійовий – навички навчальної праці (самостійність, самооцінка, самоконтроль).

Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості в даному виді діяльності.

Формування мотиваційного компонента здійснюється через:

•   забезпечення позитивного ставлення учнів до математичної діяльності;

•   виховання пізнавального інтересу;

•  пізнавальну самостійність та активність.

Внутрішня мотивація в розумово відсталих учнів нестійка і залежить від ситуації. Тому необхідно пропонувати цікаві логікорозвивальні  завдання, розв’язання ситуативних завдань, цікаві факти із життя знаменитих людей, різноманітні історичні матеріали, ігрові ситуації.

Сприяють формуванню позитивної мотивації й  різні форми заохочення, підтримка успіхів, емоційне спілкування.

Розвитку пізнавальних інтересів та пізнавальної активності учнів на уроках математики в спеціальній школі сприяє: залучення їх до самостійного пошуку й «відкриття» нових знань, розв’язання задач проблемного характеру; якщо навчання потребує напруження думки, мислення, але посильне; коли навчальний матеріал пов’язаний з раніше вивченим; завдання практичного і прикладного характеру; використання диференційованих дидактичних матеріалів, комп’ютерної техніки, мультимедійних засобів навчання.

Формування змістового компоненту математичної компетентності здійснюється на основі індивідуально – диференційованого підходу.

Використання диференційованих різнорівневих завдань дозволяє формувати такі компетенції, як соціальні (уміння робити вибір, приймати рішення, формувати відповідальність за зроблений вибір), що, в свою чергу, стимулює пізнавальну діяльність, дозволяє формувати адекватну оцінку й самооцінку, стимулює розвиток критичного ставлення до себе.

Передбачається використання різних форм організації навчальної діяльності учнів:

•  індивідуальна;

•  групова;

•  фронтальна;

•  робота в парах.

У формуванні ключових компетентностей допомагають інтерактивні технології, метод проектів, нестандартні уроки з презентацією проведених досліджень з теми.

На уроках математики учні повинні розв’язувати задачі, які спонукають думати, сприяють розвитку мислення  та  знаходять  їм практичне застосування.

Навчання математики має бути спрямоване на забезпечення в учнів розвитку процедур узагальнення, порівняння, конкретизації, абстрагування, аналізу та синтезу.

Саме такі задачі й краса їх розв’язання  виховують хороший смак, математичну культуру.

Формуючи дійовий компонент математичної компетентності, необхідно створити для учнів оптимальні умови для поступового переходу від дій під керівництвом учителя до самостійних, даючи їм змогу самим шукати шлях розв’язання пізнавальних та практичних завдань.

Діалоговавзаємодія між учителем і учнем  сприяє вільному вибору, розкутості, творчій винахідливості, дослідницькій діяльності.

Формуванню життєвих компетентностей (саморозвитку і самоосвіти) сприяє залучення учнів до:

•   виконання творчих завдань, участь в інтелектуальних змаганнях (турнірах, вікторинах, конкурсах);

•  практикування диференційованих домашніх завдань;

• розв’язання ситуативних задач – участь у рольових іграх, складання проектів;

•  формування загальнонавчальних умінь.

Цікавим і перспективним є такий спосіб демонстрації зв'язку математики з іншими науками, як проведення інтегрованих уроків. Такі уроки сприяють встановленню логічних зв'язків між предметами, попереджають формалізм у знаннях. Наприклад, уроки математики можна інтегрувати з уроками трудового навчання, інформатики, історії України, географії, соціально – побутового орієнтування, тощо.  Інтегровані уроки мають яскраво виражену прикладну спрямованість і тому викликають незаперечний пізнавальний інтерес учнів.

Задача має демонструвати практичне застосування математичних ідей і методів та ілюструвати матеріал, що вивчається на певному уроці, містити відомі або інтуїтивно зрозумілі учням поняття й терміни, а також реальні числові дані, що не ведуть до громіздких обчислень. За таких умов використання прикладної задачі, складеної на матеріалах суміжних предметів, може дати потрібний педагогічний ефект.

Якщо вчитель акцентує увагу учнів на зв’язку математики з життям, то він викликає у дітей інтерес до навчання,  формує  такі важливі риси характеру як послідовність  у роботі, наполегливість, акуратність, увага, критичне ставлення до своєї роботи й роботи своїх товаришів, кмітливість, чесність, колективізм, любов до праці, культури письма й усної мови.

Щоб підготувати учнів до життя, суспільно-корисної праці школа повинна особливу увагу звертати на ті питання програми, з якими можуть зустрічатися її вихованці в житті. В цьому полягають і практичні цілі навчання математики. Так, при вивченні теми «Площа прямокутника (квадрата)» пропоную задачі практичного характеру:обчислити площу ділянки, класної кімнати, таке інше.

 Розв'язування задач практичного змісту сприяє підвищенню ефективності навчання математики. Звернення до прикладів із життя і навколишньої дійсності полегшує вчителю організацію цілеспрямованої навчальної діяльності учнів.

Прикладна задача — це задача, що виникла поза математикою, але розв'язується математичними засобами.

Прикладна задача повинна задовольняти такі умови:

1)  питання задачі формулюється так, як воно зазвичай формулюється у житті;

2)  розв'язок задачі має практичну значимість;

3)  дані та шукані величини задачі мають бути реальними, взятими з життя.

Кожна прикладна задача виконує різні функції, що за певних умов виступають явно або приховано.

Деякі задачі ілюструють запозичений у природи принцип оптимізації трудової діяльності (діставати найбільший ефект з найменшими затратами), інші — розвивають здібності учнів до технічної творчості. Розв'язування прикладних задач сприяє ознайомленню учнів з роботою підприємств і галузей народного господарства, що є умовою орієнтації інтересу учнів до певних професій.

Такі уроки забезпечують посилення мотивації навчання математики, спонукають учнів до здобуття нових знань, оволодіння новими вміннями, збагачують їх знаннями з інших дисциплін. Розглянемо, як можна провести мотивацію навчальної діяльності:

 приклади цікавих числових відомостей, якіможна використати на уроці під час складання та розв’язування задач:

- загальні запаси води на планеті 1800 млн. км3. На світовий океан припадає 98%. Прісна вода становить 2%, з них тільки 1% перебуває в рідкому стані.

ü  Щоб зібрати 1кг меду, бджола робить 50 тисяч вильотів і відвідує 10 млн. квітів;

- щоб зібрати 1кг меду, бджола робить 50 тисяч вильотів і відвідує 10 млн. квітів;

- із 264г листя сухої кропиви можна виготовити 8 порцій ліків для зупинки кровотечі. Скільком хворим може допомогти хлопчик, що заготовив 1485г листя?

- мурашина сім'я протягом дня знищує близько 1кг комах, завдяки чому захищає ліс площею 2500 м2, тому за руйнування мурашника накладається штраф 230 грн.

Досвід вчителів спеціальної школи показав, що досить успішно при роботі з розумово відсталими учнями можна  застосовуватися проектні технології .

На уроках математики реалізується завдання створювати власні та групові проекти за допомогою вчителя або батьків.

В основі методу проектів лежить розвиток в учнів пізнавальних навичок, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення.

Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, парну, групову, яку вони здійснюють упродовж певного часу. Метод проектів припускає можливість вирішення деякої проблеми; у ньому передбачається, з одного боку, необхідність використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва. Наприклад, проект «Види кутів» передбачав інтегрування уроків математики з уроками трудового навчання коли діти виготовляли моделі кутів.

 При традиційних проведеннях уроків ініціатива, як правило, виходить від учителя, а учням залишається сприймати зміст матеріалу і питання, які пропонуються педагогом. При такій традиційній організації уроку порушується одна із основних умов мислення – особистісна включеність  учнів в те, що вони роблять.

Місія вчителя полягає  у створенні умов для розкриття та реалізації навчального  потенціалу особливих учнів з метою їх успішної інтеграції у соціум.

Комп’ютер вносить у навчальний процес принципово нові пізнавальні засоби, стає інструментом пізнання.

Застосування ІКТ дає змогу засвоювати знання на більш якісному рівні,  надає результатам навчання прикладного, практичного характеру, розкриває  особистiсть учня з урахуванням iндивiдyальних нахилiв та здiбностей.

Під час проведення уроків застосовую парну і групову роботу . Найчастіше парну і групову роботу я проводжу на етапі застосування набутих знань. Тому, клас поділяю на групи з різними навчальними можливостями, і кожна з цих груп потребує особливого, індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями, вони потребують дуже багато уваги на уроці, і ось постає питання, як організувати роботу з цими учнями. Щоб не залишати поза увагою інші групи дітей. Роботу в таких групах проводжу  під контролем, щоб  учні повірили в свої сили;  консультую, націлюю, допомагаю.

Робота в малих групах дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Інтерактивна взаємодія не заперечує домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, приймати продумані рішення.

Активна розумова діяльність учня – це передумова для формування необхідних знань і розвитку творчого мислення. Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з’явилася зацікавленість роботою, коли він стає учасником навчально-пізнавального процесу. Тому задачею  уроку є збудити інтерес до нової теми, зробити значущою мету її вивчення, показати необхідність введення нового поняття, розширення наявних знань.

 Найбільший інтерес викликають у учнів задачі взяті з оточуючого середовища, задачі, які зв’язані з відомими учням фактами, які служать для зрозумілої учням цілі.

Я на своїх уроках використовую різноманітні форми роботи: робота з підручниками з декількох предметів, комплексні завдання, інтегровані задачі.  Особливо важливим є використання на уроках інтегрованих пізнавальних задач .

В процесі викладання математики я намагаюсь формувати і розвивати розумові здібності учнів по таких напрямах як: спостерігання і порівняння, узагальнення й систематизація, відшукання й застосування аналогій і протиставлень, планування дій, самоконтроль..

З метою підвищення ефективності уроку як основної форми навчання проводжу комбіновані уроки, уроки-заліки, уроки-консультації, використовуючи різні сучасні технології: "мозковий штурм", "коло ідей, "мікрофон" тощо

Соціалізація осіб з особливими освітніми потребами на уроках математики  допомагає в:

- опануванні навичок застосування учнями базових математичних понять у контексті повсякденного життя та в процесі трудової діяльності;

-  зростанні інтересу школярів до вивчення математики і в цілому до навчання;

- розвитку духовних цінностей особистості;

-  формуванні гуманістичної системи спілкування між учителем та учнями, перетворення кожної дитини на самостійно мислячу особистість, здатну поважати себе й інших.

Життєві компетентності при викладанні математики сприяють:

-  залученню учнів до самостійного пошуку й «відкриття» нових знань,

- розв’язання задач проблемного характеру; якщо навчання потребує напруження думки, мислення, але посильне; коли навчальний матеріал пов’язаний з раніше вивченим; завдання практичного і прикладного характеру;

-  використання диференційованих дидактичних матеріалів, комп’ютерної техніки, мультимедійних засобів навчання.

 “ Виховувати людину означає навчати, наставляти, вчити всьому, що необхідно для життя...”, - говорить В. Даль у тлумачному словнику.

Щоб уміти вловити настрій учнів, їх зацікавленість предметом вчитель повинен бути психологом, здійснювати гуманний підхід до навчання, привчаючи учнів до самостійного подолання труднощів, до пошуку виходу із складних ситуацій.

Для цього він повинен розширювати вибір оптимальних методів, форм і засобів навчання, сміливо втілювати в практику досягнення педагогічної науки, долати формалізм в педагогічній діяльності, постійно перебувати в творчому пошуку.

Література

1.   Бевз Г. П. Методи навчання математики. ¾ Х.: Основа, 2003.    

2.      Іванюк Т. Г. Групова форма роботи на уроках математики. ¾ Тернопіль: Підручники й посібники, 2007.

3. Калугіна О. Р. Шляхи формування предметної компетенції на уроках математики. ¾ «Освітянин», ¾ № 1, ¾ 2008.

4.  Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий досвід та українські перспективи / Під ред. О. В. Овчарук.  ¾ К.: К. І. С., 2004. ¾ 112 с.

5.  Раков С. А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ. ¾ Х.: Факт, 2005. ¾ 360 с.

6.  Раков С. А. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти  //  Математика в школі. ¾ 2005. ¾ № 5

7.  Солодченко Л.О. Розвиток життєвих компетентностей на уроках математики.- Т.-Х. : Ранок, 2011.